Розділ І. Розвиток мовних та мовленнєвих компетенцій на уроках англійської мови засобами аудіювання (теоретичний аспект).

Розвиток системи освіти в Україні, її вихід на європейський рівень неможливі без підвищення уваги до викладання іноземних мов, володіння однією з яких є неодмінним критерієм інтеграції України в Європейське та світове співтовариство.   

Національна доктрина розвитку освіти України наголошує на важливості опанування іноземної мови як засобу комунікації, що має на меті набуття учнями відповідних навичок і вмінь[20]. Головною метою навчання іноземних мов є розвиток здібностей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур та народів світу.

Згідно з чинною програмою головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовних знань і навичок.

Основними комунікативними уміннями є:

• Уміння здійснювати усно мовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);
• Уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;
• Уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту;
• Уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;
• Уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;
• Уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Базовою основою навчання в загальноосвітніх школах є підручники. І хоча вони складені відповідно до норм і вимог чинної програми з іноземної мови, не завжди їх насиченість вправами певного виду є достатньою для ефективного розвитку комунікативних компетенцій, а саме аудіювання. Саме тому виникає необхідність у розробці системи додаткових вправ і завдань до текстів, що подаються в сучасних підручниках.

Аудіювання та його контроль досліджувалися вітчизняними і зарубіжними психологами, педагогами з точки зору психологічних, фізіологічних особливостей процесу, а також як один з методів навчання іноземної мови (Н.І. Гез,   Н.В. Єлухіна, Н.Є. Жеренко, С.Л. Захарова, Т.В. Каріх, О.Б. Метьолкіна,   Н.С. Харламова,         В.В. Черниш). Сучасні мовознавці (С.Ю. Ніколаєва [21], І.П. Лисовець, Н.Н. Пруссаков, С.В. Гапанова ,  І.А. Круківська) розглядають аудіювання  як один із засобів розвитку іншомовної комунікативної компетенції, який має свої труднощі і вправи [1,2]. Актуальність і перспективність зазначених питань, осмислення їх теоретичного компоненту, напрацьовані методичні прийоми і методи реалізації спонукали узагальнити досвід роботи з теми:  «Розвиток мовних та мовленнєвих  компетенцій на уроках англійської мови засобами аудіювання».

Мета:   дослідити шляхи формування та розвитку мовленнєвої компетенції учнів засобами аудіювання; розробити комплекс вправ для удосконалення мовленнєвої компетенції учнів через аудіювання.

Об’єкт  дослідження:  Аудіювання як засіб створення мовного середовища  і метод навчання іноземної мови.

Предмет дослідження – методика навчання аудіювання, її теоретичні та практичні аспекти.

У процесі дослідження були визначені наступні завдання:

•  уточнити навички і вміння, що необхідні учням для навчання аудіювання;
•  розкрити питання системи вправ для навчання аудіювання;
• якомога ґрунтовніше розкрити проблему навчання аудіювання, визначивши  його функції;
•  висвітлити проблему труднощів аудіювання, які виникають під час проведення аудіювання та впливають на  його успішність.

Аудіювання – це розуміння сприйнятого на слух мовлення. Аудіювання як дія, що входить до складу усної комунікативної діяльності, використовується в будь-якому усному спілкуванні, що залежить від виробничих, суспільних чи особистих потреб. Без оволодіння цим видом діяльності неможливо вивчити мову і володіти іноземною мовою на тому рівні, що необхідний на сучасному етапі розвитку суспільства. Проблема навчання аудіювання  полягає в тому, що, з одного боку, воно є ефективним засобом розвитку навичок не тільки аудіювання, але й говоріння, критичного розуміння та усвідомлення поданої інформації, розвиває вміння бачити причино - наслідкові зв’язки, а з іншого – є методом навчання іноземної мови, якому приділяється недостатньо уваги на уроках. На думку М. Ляховицького, основним засобом вивчення іноземної мови є мовне середовище, інші засоби є допоміжними: їхнє призначення - створення біль-менш яскраво вираженої ілюзії залучення учнів до природного мовного середовища. Проведення уроку іноземною мовою з використанням аудіовізуальних та аудитивних засобів створює прототип іншомовного середовища, наближає навчальний процес до умов справжньої комунікації даною мовою [21].

Результат проведеного власного дослідження дозволив  розробити стратегію та тактику реалізації поставлених завдань. Розроблені та впроваджуються технологічні компоненти досвіду.

Аудіювання є актуальною темою у сучасній методиці навчання англійської мови, тому що без нього неможливе спілкування, оскільки це процес двосторонній, а аудіювання - одна зі сторін говоріння поряд зі слуханням. Якщо «слухання» означає акустичне сприйняття звукоряду, то поняття «аудіювання» включає процес сприйняття і розуміння мовлення, що звучить. Потрібно визначити місце аудіювання в системі уроків. Цей вид діяльності в тому або іншому ступені є присутнім на кожному уроці, оскільки учитель завжди намагається звертатися до учнів англійською мовою, учні також, виконуючи завдання навіть з читання, ставлять питання один одному і відповідають на них в усній формі. Таким чином, розвиток навичок сприйняття на слух можна розділити на три частини за їх місцем в системі уроків і часом, що відводиться :

1.  Аудіювання як  методичний прийом, інструмент роботи, який не розглядається ні як тема уроку, ні як його завдання;

2. Аудіювання  займає частину уроку як його невід'ємний складник у вигляді тренувальної вправи;

3.  Аудіювання є основним змістом уроку або його важливою частиною у вигляді запланованого контролю знань, умінь та навичок учнів.

Один із основних принципів навчання  аудіюванню - це опора на зоровий ряд, оскільки учні відчувають лексичні, граматичні, фо­нетичні труднощі, які можна частково зняти опорами та підказками: інтонаційними підкресленнями фраз, слів, висловів; малюнком чи серією малюнків, наочністю, жестами, мімікою. На дошці записуємо назву тексту, імена власні і складні для учнів слова. Вважається, що для виконання завдань з аудіювання не треба детального розуміння тексту, але дитяча психологія така, що, не зрозумівши якесь слово, вони подумки чіпляються за нього і не уловлюють інші слова і загальний сенс сказаного. Питання можуть бути запропоновані як в усній, так і у письмовій формі, й також можуть випереджати ознайомлення з текстом. Для неповного розуміння тексту слід складати особливі завдання, такі, щоб навчити сприймати загальний зміст сказаного без розуміння усіх слів.

Яким же чином найкраще проводити навчання учнів аудіюванню? Практика власного досвіду показує, що сприйняття ма­теріалу полегшується завдяки використанню трьох  форм організації рецеп­тивної діяльності учнів:

1. передтекстовий етап включає навчальну діяльність, що передує слуховому сприйняттю (pre-listening activities);
2. текстовий етап виявляється в навчальній діяльності в процесі прослуховування тексту іноземною мовою (while-listen­ing activities);
3. післятекстовий етап охоплює навчальну діяльність, яка відбувається за слуховим сприйняттям (post-listening activities).

Підготовка до аудіювання співпадає з етапом актуалізації пізнавальних інтере­сів — «викликом». На цьому етапі намагаємося  викликати інтерес, схвилювати, спровоку­вати учнів думати, згадувати те, що вони вже знають. Фаза актуалізації має на меті  «оживити» в пам'яті учнів уже наявні знання (можливе повторення лекси­ки за темою), зосередити увагу учнів на темі та неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають. Фаза актуалізації — це фа­за передбачення, під час якої спрямовуємо учнів на передбачення змісту тексту.  Досвід підказує доречність  використання методів «Асоціація», «Brainstorming»,  «Remember and name»,  які спону­кають до вільного й відкритого мислення.  Після такого початку уроку підводимо  учнів до формування запитань: Що ми знаємо? Чого хочемо дізнатися?

На наступному етапі побудови знань і за­своєння змісту відбувається безпосереднє знайомство  учнів  із  новою  інформацією. У процесі інтенсивного аудіювання учні уважно слу­хають текст та виконують завдання, спря­мовані на пошук у тексті інформації певного напрямку. Під час слухання розвивається мов­на здогадка, встановлюються логічні зв'яз­ки, активізується вивчений матеріал у ново­му контексті, учні практикуються у спри­йманні іноземної мови на слух.

Третій етап роботи — етап консолідації. На цьому етапі уроку відбувається осмислення учнями нової інформації у формі виконан­ня різноманітних завдань. Учень стає влас­ником ідеї, знань, інформації. Інша назва цього етапу — «рефлексія». Завдання сприяють удосконаленню кому­нікативних навичок.

Останнім часом широке поширення отримали британські підручники, що багаті на матеріал з аудіювання. Використання  вправ із підручників Success. Pre-Intermediate (Pearson Longman), Success. Intermediate (Pearson Longman), Exam Excellence (Oxford University Press), Grammarway (Express Publishing) під час проведення уроків дозволяє підвищити їх ефективність. Великою перевагою таких підручників та аудіопосібників  є мова з досконалою вимовою та велика кількість різноманітних завдань, що активізують увагу учнів.

Слід усвідомлювати, що тексти для аудіювання повинні відповідати матеріалу, що вивчається, і бути на ступінь легше, ніж тексти, що пропонуються для візуального прочитання. Крім того, вибір матеріалу для аудіювання орієнтується на вікові особливості учнів та їх інтереси.

Для подолання психологічних бар’єрів, усу­вання страху нерозуміння перед слуханням і одержанням незадовільної оцінки доцільно застосувати самооцінювання .  Воно  базується на учнівській розвинутій здібності рефлексії з метою оці­нити свої знання, уміння й досягнення. Оцінювання іншими надає більшої об'єк­тивності у вимірюванні тих же знань, нави­чок і досягнень. Учні повинні бути здатними оцінити, наскільки добре вони навчаються на певно­му етапі та наскільки успішно виконують завдання й досягають навчальних цілей. Можливо, ключ успішності аудіювання полягає якраз у самооцінюванні, ко­ли учень на стадії рефлексії аналізує недолі­ки в розумінні, ще раз пригадує зміст тексту та виявляє, чому сталося так, що він не досяг потрібної мети сьогодні. У такому разі він обов'язково поліпшить свій результат завтра.

Фактор зацікавленості до навчання має ве­лике значення для успішної реалізації за­вдань, поставлених реформою школи: за­безпечити високий рівень навчання, вихо­вання й розвитку підростаючого покоління.

Під час початкового навчання англійської мови (1-4 класи) віддаємо перевагу ігровим методам навчання: для введення лексичних одиниць – «Фантастичні історії», «Два кубики», «Що це може бути?»; для закріплення лексичних одиниць – «Крок-слово», «Їстівне - неїстівне», «Пофантазуй і домалюй»; для розвитку усного мовлення – «Світлофор», «Хованки», «Виконай прохання», «Відгадай»; для звукового аналізу слів – «З яких звуків складається слово?», «Підійдіть, звуки!»;  для удосконалення навичок читання – «Зашифроване речення», «Розсипане речення», «Пошкоджений лист», «Книжкоїд».  Застосування активних методів залежить від виду й етапу уроку, а також виду мовленнєвої ді­яльності, яку ми тренуємо. Так, наприклад, перед початком вивчення нової теми можна запропонувати учням «уга­дати», яку тему будемо вивчати;   для прига­дування знайомої лексики  можна запропонувати учням зро­бити так звану «Mind Map»  у себе в зошитах і на дошці. Із задоволенням учні 7-9 класів  беруть участь  у таких  активних формах роботи,  як  «Who is this?», «Writer»,   «Do you know..?»  ,  «Lotto»,  «Question-game»,  «Odd one out»,  «Jigsaw», «Be quick»,   «Work with the word puzzle»,  «Suggested role-plays», «Cross and Naught» .  Щоб активізувати мис­лення учнів усього класу (адже суть інтерактивних методів полягає в активізації всієї групи чи класу, у тому, що працюють усі), можна ви­користовувати роботу в різних режимах:  індивідуально, у парах,  у групах по троє-четверо учнів,  у великих групах по шість-вісім учнів у кожній. Наприклад, так зване "Questionnaire" («Опи­тування») можна провести в групах по двоє, троє чи шестеро учнів у кожній; також одно­му учневі можна обійти весь клас і поцікави­тися бажаними питаннями. Доцільно взяти найнеобхіднішу й найпростішу тему, що по­винен знати будь-який учень чи будь-який громадянин під час знайомства з мешканця­ми інших країн: як відрекомендуватися, як розпитати ім'я, прізвище, вік, місце прожи­вання, хобі, улюблений предмет і т. д.

Формування комунікативних навичок учнів здійснюється не тільки на навчальних заняттях. Велику роль відіграє в цьому самонавчання, а са­ме використання інформації поза межами уроків. Учень має можливість слухати радіо- та телепере­дачі мовою, яка вивчається; використовувати ін­шомовні ресурси Інтернету та періодичні видання (газети, журнали), відео, комп'ютери та інші засоби інформації.

Важливе значення у вивченні іноземної мови має підтримка батьків. Якщо вони радіють кожному новому слову, вивченому дитиною, або з цікавістю слухають, як вона  змогла висловити свою думку на уроці, радість учня стане радістю його батьків. Тоді, якщо і трапиться невдача, учень знайде підтримку в родині, він не стане зневіреним. А вчитель допоможе йому знайти правильні шляхи виходу з важкої ситуації. Лише співпраця вчителя та родини учня, довга та наполеглива праця здатна вселити надію в серця учнів, привести його до радості успіху і до впевненості у власних силах.

Використання комунікативної методики на­вчання на уроках дає широкі можливості для ор­ганізації й удосконалення спілкування між учнями іноземною мовою. Від учителя ця методика вима­гає використання всіх своїх творчих здібностей та професійних навичок. Але, як писав Л. Толстой, «чим легше вчителю навчати, тим складні­ше учням навчатися. Чим складніше вчителю, тим легше учням».