Щоденник конкурсу: день перший

День перший - 19 січня (вівторок) 2016 рік.

Але для декого з нас (конкурсантів) перший день був 18, коли поглянувши у вікно, побачивши "купу" білого і пухнастого снігу, перша думка була: "Караул!!! Як же мені дістати до Дніпропетровська?!!!"

Білет на автобус, куплений на передодні (до снігової бурі), треба здати; всі дороги (для автобусів і машин) - перекриті. Єдиний вихід - електричка (мій перший в житті досвід). І ось 4 години в дорозі, і я на місці - на залізничному вокзалі Дніпропетровська, де при температурі -5 за Цельсієм йшов дощ, відповідно тоненька крига вкрила дорогу. І ти собі йдеш: в одній руці валіза, в іншій - сумка з канцелярієй, через плече - ноутбук. Кінцевий пункт - гуртожиток ДОІППО.

Дякуючи Богу і ангелу охоронцю, все пройшло добре. Там в гуртожитку відбулася перша зустріч тет-а-тет і тепле знайомство з іншими конкурсантами, обмін враженнями, тремтячими руками.... А потім була гаряча кава, жарти про наше "професійне", телефоні дзвінки рідним, і майстер-клас по іТвіннінгу. Було дійсно цікаво, і навіть на певну мить ми всі забули, що вже завтра будуть перші випробування, перші сльози, перші враження.... 

Нарешті прийшов день - 19 грудня. 

З самого ранку конкурсанти і члени жюрі зібралися біля ДОІППО в очікувані автобусу, який відвіз нас до Марганцю. Дві години віртуозного водіння (респект водію, ми навіть не відчули, що на дорозі крига, як скло), і ми вже в місті. 5 хвилин, щоб покласти речі в номер, і знову до школи - Спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови з 1 класу № 2.

Школа гостинно відкрила для нас свої двері, зустріла яскравим концертом.

А потім почались і випробування. Спочатку було жеребкування, під час якого було визначено хто дась урок, а хто покажить майстер-клас.

Як я не благала свого янгола-охоронця, він мене не почув. Тому моя рука витягла - урок (як кажуть розумні люди: все що не відбувається, то все на краще). Перші декілька хвилин в голові паніка, і купа думок. Але через деякий час, коли опанувала свій перший стрес, почала вимальовувати картинку майбутнього уроку в 4 класі.

Але спочатку - інтервью, протягом 10 хвилин представити свій професійний досвід. Чесно кажучи, ці 10 хвилин пролетіли для мене як одна. Так багато хочеться сказати, і так мало часу.

Одразу після інтервью нас запросили в компьютерний клас, де відбувся другий етап конкурсу - володіння ІКТ: кожен конкурсант мав викласти на своєму сайті інформацію про події, що відбуваються (тобто про конкурс), а також скинути посилання на цю інформацію на електронну пошту школи. На все це відводиться 10 хвилин. 

На цьому закінчилися змагання цього дня, але день тільки розпочався...

Лише одна година доступу до Інтернету (для пошуку інформації для уроку, який мав відбутися вже завтра), лише одна година на підготовку кабінету (парти, дошка, мультимедійний проектор, екран...), лише одна година ....

Потім нас всіх запросили на вечір-знайомств, де психологи намагалися "розслабити" нас. Майже вдалося. Ви ж бо самі розумієте, як можна розслабитися коли в тебе завтра відповідальна мить - урок?!

А потім повернення до номеру, велика чашка кави (і не одна), ноутбук, на годиннику 3 година ночі....

На добра ніч! Зустрінемося вже завтра - 20 січня.